н збер

См. также в других словарях:

• зберігання — іменник середнього роду …   Орфографічний словник української мови

• зберігати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• зберігатися — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• зберігач — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

• зберігач — комерційний банк або торговець цінними паперами, який має дозвіл на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо тих цінних паперів, що належать йому, так і щодо тих …   Глосарій термінів фондового ринку

• зберігання — я, с. Дія за знач. зберігати. •• Зберіга/ння да/них спец. режим роботи запам ятовуючого пристрою після запису даних, що забезпечує можливість їх подальшого зчитування у довільний момент часу …   Український тлумачний словник

• зберігатися — а/юся, а/єшся, недок., зберегти/ся, режу/ся, реже/шся; мин. ч. збері/гся, зберегла/ся, зберегло/ся; док. 1) Залишатися наявним, цілим, не пропадати, не зникати. || Продовжувати існувати, жити, не зникати, залишатися. 2) Залишатися неушкодженим,… …   Український тлумачний словник

• зберігати — а/ю, а/єш, недок., зберегти/, ежу/, еже/ш; мин. ч. збері/г, зберегла/, зберегло/; перех. 1) Оберігаючи, тримати цілим, не давати пропасти, зникнути. || тільки недок. Містити що небудь. 2) Тримати що небудь у певних умовах, оберігаючи від псування …   Український тлумачний словник

• зберігач — а/, ч. Той (те), що зберігає що небудь …   Український тлумачний словник

• зберігаючий — а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до зберігати …   Український тлумачний словник

• зберігатися — [збеир іга/тиес а] а/йус а, а/йеіс :а, а/йеіц :а, а/йуц :а …   Орфоепічний словник української мови